Банківський сектор України: поточні виклики і шляхи виходу з кризи Матеріали до доповіді Голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності Сергія Рибалки

Лютий 2015 року http://komfinbank.rada.gov.ua facebook.com/sergey.v.rybalka

Розвиток банківського сектора у 2003-2014 рр. • Показники банківського сектора тісно пов'язані з макроекономічною ситуацією в країні. • Високі темпи економічного

180

Темпи зростання обсягів кредитування, % р/р, та ріст реального ВВП, % р/р

20

150

15

120

10

90

5

60

0

30

-5

0

-10

-30

-15 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 Реальний ВВП, права шкала Кредити нефінансовим корпораціям Кредити фіз. особам

Джерело:НБУ, Держкомстат

зростання протягом 2000-1П 2008 років та відносно низький рівень проникнення банківських послуг спричинили значний попит на банківські послуги в середині 2000х • Протягом п’яти років (2003-08 рр.) загальний обсяг кредитів, наданих фізичним особам, збільшився у 17 разів, а нефінансовим корпораціям - у 6 разів. • Загальний обсяг банківського кредитування зростав в середньому на 62% в рік протягом 2003-2008 років. • Глобальна фінансова криза 2008 року загострила та прискорила розвиток негативних наслідків кредитного буму попередніх років.

Динаміка обсягів банківського кредитування 80 Обсяг кредитування, % ВВП

• Протягом 2003-2008 років

Обсяги кредитування vs ВВП на душу населення, регіональний розріз Укр'08 Угор'08

Болг'13 70 Болг'08 60

Польщ'13

Укр'13

Рос'13

Угор'13

50 Угор'03 40

Польщ'08 Рос'08

30

Укр'03

Болг'03 Польщ'03

20 Рос'03 10 0 Джерело: Світовий банк

4000

8000 ВВП на душу нас., $

12000

16000

кредитний бум спостерігався у більшості країн регіону, однак в Україні він був більш виражений. • Співвідношення обсягів кредитування до ВВП в Україні збільшилося з 25% у 2003 році до 77% у 2008 році. • Хоча цей показник дещо знизився до 67% ВВП у 2014 році, він все ще значно перевищує відповідні рівні для країн з вищим ВВП на душу населення. • Це вказувало на нестійкі темпи зростання обсягів кредитування, які, зрештою, стали однією з причин банківської кризи 2008-09 років, наслідки якої відчуваються і сьогодні.

Джерела фінансування кредитного буму 2003-08 та вразливість сектора до зовнішніх шоків • Протягом 2005- 9м 2008 років (менше 4 років) обсяг зовнішніх зобов’язань банківського сектора збільшився 16 разів. • Таке зростання частково було пов’язане зі Динаміка зовн. зобов'язань зростанням зацікавленості іноземних банківського сектора інвесторів до банківського сектора України 45 150 36

120

27

90

18

60

9

30

0

0 04

05

06

07

08

09

10

11

12

13

14

Зовнішній борг банківського сектора, $ млрд. Покриття зов. зобов'язань банк. сектора за рахунок нових запозичень (rollover), %, права шкала Джерело: НБУ

після 2004 року та • входом значної кількості іноземних банків в Україну: • Кількість банків з іноземним капіталом збільшилася з 23 у 2005 році до 53 у 2008 році • Частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків зросла з менше 10% у 2004 році до майже 42% на кінець 2011 року. • Зволікання з проведенням реформ після кризи 2008-09 років на фоні погіршення макроекономічної ситуації та середньострокових перспектив розвитку призвели до перегляду стратегій іноземними банками та виходу з українського ринку.

Динаміка обсягів кредитування в іноземній валюті

• Зростання іноземного капіталу мало суттєвий вплив на банківську систему України, оскільки сприяло: • розширенню спектру банківських послуг Темпи зростання обсягів кредитування, % р/р

105 90 75 60 45 30 15 0 -15 -30

03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 Кредити у іноз. валюті, деном. у дол. США Кредити у нац. валюті Джерело: НБУ

• поліпшенню доступу до зовнішніх ринків капіталу • активному переходу до міжнародних стандартів звітності, практик оцінки ризиків, управління кредитним портфелем тощо. • Однак стратегія багатьох банків (в т.ч. вітчизняних) була спрямована на збільшення/ збереження частки ринку та отримання високих прибутків завдяки значній процентній маржі. • На фоні слабкості банківського нагляду та регулювання, це призвело до значного зростання обсягів кредитування у іноземній валюті та збільшення вразливості банківського сектора до зовнішніх шоків та коливань обмінного курсу.

Джерела фінансування у 2009-2014 роках • Внаслідок заборони НБУ на надання кредитів в іноземній валюті та погіршення доступу до зовнішніх ринків капіталу після глобальної фінансової кризи 2008 року, банки звернулися до внутрішніх джерел фінансування. 80

240

70

210

60

180

50

150

40

120

30

90

20

60

10

30

0

0 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 Обсяг депозитів, за викл. ефекту девальвації, % ВВП Загальний обсяг кредитів, за викл. ефекту девальвації, % ВВП Співвідношення кредитів до депозитів, %, права шкала

Джерело: НБУ

• Так, покриття обсягу кредитів депозитами зросло з близько 46% у 2009 році до майже 74% у 2013 році. • Однак слабкість банківської системи та зростання політичних та макроекономічних ризиків (висока інфляція, значна девальвація національної валюти тощо) призвели до стрімкого відтоку депозитів. • Протягом 4 кв. 2008 р.-1кв. 2009 р., банківська система втратила майже ¼ депозитів в нац. валюті та 19% в інозем. валюті. • Відтік депозитів у 2014 році склав близько 30% від загальної кількості.

Поточна макроекономічна ситуація

• На сьогоднішній момент, країна переживає другу банківську кризу за останні шість років.

• Значною мірою, банківська криза як у 2008-09, так і у 2014 роках була спровокована: – Валютною кризою. Гривня по відношенню до долара США девальвувала на близько 60% протягом вересня 2008- грудня 2009 років та більш ніж у 3 рази з початку 2014 року; – Політичною невизначеністю та прорахунками банківського регулювання та нагляду, що спровокували значний відтік депозитів з банківської системи; – Глибокою економічною кризою, що призвела до подальшого погіршення активів.

Середньозважений курс гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку 0.0 4.0 8.0 12.0 16.0 20.0

24.0 28.0

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014 15

Джерело: Finance.ua, НБУ

• В свою чергу, слабкість банківської системи зробила свій значний внесок (через низькі темпи кредитування) у повільне відновлення реального сектора після кризи 2008-09 років та поглиблення поточної економічної кризи.

Накопичення макроекономічних дисбалансів Популістська фіскальна політика, політика фіксованого обмінного 2 100 курсу та зволікання з проведенням 0 90 структурних реформ призвели до зростання бюджетного дефіциту і до -2 80 погіршення конкурентоспроможності -4 70 вітчизняних товарів. -6 60 • Результат - значне погіршення платіжного балансу, дефіцит якого -8 50 фінансувався накопиченням -10 40 зовнішніх боргів. -12 30 • Протягом кризи 2008-09 років -14 20 відбулася певна «корекція» 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 макроекономічних дисбалансів. (о) • Однак влада на догоду електорату не Фіскальний дефіцит державного сектора*, % ВВП Баланс поточного рахунку платіжного балансу, % ВВП відмовились від популістської Валовий зовнішній борг, % ВВП фіскальної політики і зволікала з * Включаючи непрямий дефіцит Пенсійного фонду України та Нафтогазу з 2009 року впровадженням реформ. Джерело: МВФ, Мінфін, НБУ, Держкомстат 4

110 •

• Це призвело до подальшого та ще більш глибокого накопичення макроекономічних дисбалансів.

Реальний сектор

• Значні макроекономічні дисбаланси попередніх років стали причиною глибокої економічної рецесії у 2008-09 роках та 2014-15 роках. 110 100 90 80 70 60 50

1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014

40

Реальний ВВП, індекс, 1990=100 Промислове виробництво, індекс, 1990=100

• В результаті, Україна не тільки не досягла рівня економічного розвитку 1990 року, а й не змогла досягти рівня 2008 року. • За попередніми оцінками у 2014 році за рівнем ВВП на душу населення Україна зайняла 105 позицію, тоді як у 2004 років країна знаходилася на 51 місці. • Економічна криза продовжиться і в 2015 році, що призведе до подальшого зниження добробуту населення.

Джерело: Держкомстат

Все це свідчить про необхідність кардинальних реформ, які дозволять не тільки пришвидшити відновлення економіки, а й закладуть міцне підґрунтя для сталого економічного зростання в майбутньому.

Поточна ситуація у банківському секторі • На сьогодні момент, країна переживає другу рецесію та банківську кризу за останні шість років. • Крім впливу макроекономічних та політичних факторів, слабкість банківської системи є також результатом прорахунків політики банківського нагляду у попередні роки. • Зволікання з проведенням структурних реформ, в тому числі у банківському секторі, призвели до того, що сектор зустрів поточну кризу значно більш ослабленим, так і не відновившись після кризи 2008-2009 років.

Характеристика банківського сектора на початок 2014 року та розвиток ситуації у 2014 році • Низький рівень консолідації зі значною кількістю маленьких непрозорих банківських установ – т.зв. “кишенькових” банків; • Все ще значна частка кредитів у іноземній валюті – близько 34% від загального обсягу; • Висока частка негативно класифікованих активів, що стала результатом кредитного буму у 2003-2008 рр., валютної та економічної криз 2008-09 рр., недосконалого законодавчого поля (відсутність ефективних механізмів банкрутства, відчуження та реалізації заставного майна тощо), слабкості банківського регулювання та нагляду (значна частка кредитів пов’язаним особам);

Характеристика банківського сектора на початок 2014 р. та розвиток ситуації у 2014 році 45

Негативно класифіковані активи, % до заг. обсягу кредитів

Фінансові результати банківської діяльності

20

14

40

10

7

35

0

0

30

-10

-7

25

-20

-14

-30

-21

-40

-28

-50

-35

20 15 10 5

-60

0

-42 2007

2007

2008

2009

2010

За визначенням НБУ Джерело: НБУ, МВФ

2011

2012

2013 1П 2014

2008

2009

2010

2011

2012

2013

Результат діяльності, млрд. грн. Рентабельність капіталу, %

За визначенням МВФ

1П 2014

Джерело: НБУ

• Низький рівень прибутковості внаслідок високого рівня “поганих” активів, високих ризиків ліквідності (внаслідок політики стиснення ліквідності для уникнення девальваційного тиску на гривню протягом 2012-2013 років), низької кредитної активності, значного навантаження за виплатами зовнішніх зобов'язань тощо.

Характеристика банківського сектора на початок 2014 р. та розвиток ситуації у 2014 році • Незважаючи на підтримку іноземними материнськими банками своїх дочірніх структур в Україні, у банківському секторі спостерігається чистий відтік за зовнішніми запозиченнями з 2009 року (за виключенням 2013 року). • Станом на кінець 2013 року, обсяг зовнішніх зобов’язань, що підлягав поверненню протягом року, складав $12.1 млрд., що відповідало більше 50% всього зовнішнього боргу банківського сектора. 2500

Кредитно-дефолтні свопи для України, базові пункти

2000

1500

1000

500

0 2013 Джерело: DB Research

2014

• У зв’язку зі зростанням ризиків (макроекономічних, політичних та геополітичних), доступ до зовнішніх ринків капіталу значно погіршився як для країни в цілому, так і для банківського сектора. • Значний відтік депозитів з банківської системи призвів до проблем з ліквідністю. • Валютна та економічна кризи спровокували зростання неякісних активів, що вплинуло на платоспроможність окремих банків. • Глибока економічна криза та звуження доступу до зовнішніх ринків капіталу значно обмежили можливості з докапіталізації банків.

• Незважаючи на значну підтримку банківського сектора фінансовими ресурсами НБУ, протягом 2014 року 33 банки та ще 4 банки з початку 2015 року були визнані неплатоспроможними. • Процес очищення банківської системи продовжиться і протягом наступних років. • Ще на початку 2014 року були проведені стрес-тестування для 15, а потім ще 20 найбільших банків. • Згідно заяв посадовців НБУ, потреба у докапіталізації лише цих 35 банків складає 66 млрд. грн., однак експертне середовище оцінює потребу у додатковому капіталі на рівні 130-170 млрд. грн. • Обмежені можливості для збільшення капіталу банків як на внутрішньому ринку (внаслідок глибокої економічної та валютної кризи), так і на зовнішніх ринках (в т.ч. внаслідок значних геополітичних ризиків) вказують на необхідність значної підтримки держави. • Однак такі витрати можуть бути дуже значними: – Згідно з оцінкою МВФ, фінансові витрати в деяких випадках можуть перевищувати 20% ВВП (Аргентина '80; Чилі '82; Берег Слонової Кістки '88; Венесуела '94; Мексика '95; Таїланд '97; Індонезія '97). – Згідно зі звітом Капріо та Клингбель, найдорожче розв'язання кризи було в Аргентині в 1980 році та сягнуло 55% ВВП. – Нещодавно була оцінена Мексиканська Криза 1994 року на рівні 15% ВВП 1997 року з подальшою амортизацією впродовж 30 років.

Три Кити Подолання Системної Банківської Кризи 1.

Забезпечити залучення суттєвої фінансової допомоги.

•

Міжнародний досвід свідчить: витрати, пов'язані з розв'язанням банківської будуть дуже значними. Тому використання міжнародної фінансової домопоги дасть результат лише за умови проведення системних реформ та створення стимулів для відновлення економічного зростання. Інакше наступні кризи будуть ще глибшими.

….. Три Кити Подолання Кризи. 2.

Оперативно здійснити програму з макроекономічної стабілізації та поліпшення бізнес-клімату, що поверне довіру вітчизняних і міжнародних інвесторів. а. стабілізація макроекономічної ситуації: корегування фіскальної, грошовокредитної та валютної політики, щоб усунути макроекономічні дисбаланси та вселити впевненість у тому, що вирішуються поточні проблеми (дефіцит балансу поточних рахунків, фіскальний дефіцит державного сектора ( в т.ч. зниження дефіциту Нафтогазу), слабкі сторони банківського сектору, вчасне обслуговування зовнішніх зобов'язань тощо); б. реалізація структурних реформ для поліпшення інвестиційного та ділового клімату країни та відновлення росту, включаючи заходи з реформування: - сектора державного управління; - судової системи; - енергетичного сектора; - дерегуляції, зниження податкового навантаження та зменшення витрат на ведення бізнесу (запровадження електронного управління та звітності); - системи підтримки малого та середнього бізнесу; - жорсткі антикорупційні заходи тощо.

….. Три Кити Подолання Кризи. Розробити та запровадити програму розв'язання ситуації з проблемними банками:  Проаналізувати можливі вигоди та втрати від запровадження наступних Надзвичайних антикризових заходів: «замороження» депозитів, банківські канікули, урядові гарантії депозиторам, масштабна підтримка ліквідності банків на початковому етапі, зниження резервних вимог, урядові гарантії іноземним банкам-кредиторам. Якомога швидше запровадити ті з заходів, котрі дозволять досягти найбільшого ефекту за найменших втрат.  Вимагати від усіх вітчизняних банків підготувати плани резервного фінансування, які б визначали різні можливі джерела фінансування та містили конкретні заходи для прискорення отримання такого фінансування.  Розробити варіанти фінансового оздоровлення банків, що будуть містити конкретні заходи з реорганізації (такі як закриття, злиття, реструктуризація), які можуть бути застосовані урядом для різних типів банків, в залежності від їх розміру і конкретних проблем (чи то пов’язаних з ліквідністю, чи з кредитоспроможністю, чи з поганим управлінням, здатністю залучати капітал і т.д.)

3.

….. Три Кити Подолання Кризи.

Варіанти фінансового оздоровлення банків передбачають класифікацію банків та заходів щодо них на три категорії: Клас А для тих банків, які можуть мати проблеми з ліквідністю, але є кредитоспроможними, заходи щодо їх оздоровлення будуть реалізовуватися самими банками; Клас Б для банків, які мають проблеми з ліквідністю та певні проблеми з кредитоспроможністю (з капіталом нижче нормативного рівня, але все ж позитивним), їх оздоровлення може вимагати залучення капіталу існуючими власниками разом з підтримкою ліквідності з боку Національного Банку (з деякими обмеженнями щодо операційної діяльності, діяльності з залучення та надання кредитів тощо); Клас В для тих банків, які мають повномасштабні проблеми як з ліквідністю, так і з кредитоспроможністю, щодо таких банків має застосовуватися процедура злиття або закриття.

Вирішити питання проблемної заборгованості банків, в тому числі розглянувши доцільність створення державного агентства з відновлення активів з метою купівлі проблемних активів банків та вирішення пов’язаних з ними питань.

….. Три Кити Подолання Кризи.  Загалом є три варіанти для вирішення проблем простроченої заборгованості банків: (1) Покластися на менеджерів рекапіталізованого банку або нових власників банку для очищення балансу, тобто прийняти відповідні заходи щодо підвищення збору коштів за простроченими кредитами. (2) Відокремити кредити, які вчасно обслуговуються, від безнадійних кредитів. Останні передати до створеного Державного Агентства з Відновлення Активів, яке буде спеціалізуватися на стягненні простроченої заборгованості з позичальників. «Очищений» таким чином банк продати новим власникам. Ключове питання полягає в ціні, по якій активи будуть викуплені Державним агентством, щоб мінімізувати навантаження на бюджет.

Допомогти банкам розробити заходи з реструктуризації проблемних кредитів, включаючи спрощення процедур щодо викупу прострочених кредитів.

Провести стрес-тести у всіх банках України (включаючи ті, для яких вони вже проводилися, але за інших економічних умов). В подальшому проводити стрес-тести раз на півроку.

Окремі проблемні питання банківського сектора України, що потребують законодавчого врегулювання – Вирішення проблеми відтоку депозитів (заборона дострокового зняття строкових депозитів); – Удосконалення законодавства про банкрутство, стягнення та реалізації заставного майна; – Розробка механізмів реструктуризації кредитної заборгованості, в тому числі валютної (на умовах солідарної відповідальності між банком, позичальником та регулюючим органом); – Удосконалення механізмів хеджування ризиків (використання похідних фінансових інструментів та оцінки їх вартості); – Збільшення прозорості та доступу до інформації як з боку позичальників (створення та забезпечення доступу до єдиного реєстру позичальників юридичних осіб та кредитних історій фізичних осіб), так і з боку власників банків (для уникнення кредитування пов'язаних осіб); – Посилення відповідальності власників та менеджменту банків; – Вирішення питання проблемних активів банків, в тому числі реалізації активів вже збанкрутілих установ, викупу активів у проблемних банків (очищення балансів); – Прискорення впровадження «базельських» стандартів регулювання банківської діяльності.

Банківське Втручання – Приклад Іспанії 1978-1983 рр.  Був створений Фонд Страхування Депозитів (ФСД) для управління страхуванням вкладів та роботи з проблемними банками. Фінансування фонду здійснювалося на рівних засадах комерційними банками та Банком Іспанії.  Реструктуризація банківського сектора включала:  Банк Іспанії здійснив глибоку оцінку стану банків.  Власників банки, які були життєздатними, попросили збільшити капітал. Підтримка ліквідності цих банків була обумовлена вливанням капіталу з боку власників.  Неплатоспроможні банків були передані ФСД. Борги банків були списані за рахунок наявного капіталу банків та залученого нового капіталу. Проблемні кредити були придбані Фондом Страхування Депозитів для очищення балансів банків.  Було змінено керівництво банків, а правові, нормативні та бухгалтерські стандарти обліку були посилені.  "Непроблемні" реструктуризовані банки були продані приватним інвесторам.  Вартість програми фінансової допомоги банкам склали близько 15% від докризового ВВП.  Фактори успіху:  Політика оперативного реагування для стримування і врегулювання кризи.  Заходи з реструктуризації з боку Центрального Банку були відокремлені від грошовокредитної політики та наглядових функцій.  "Очищення" банківських балансів дозволило менеджерам банків зосередитися на своїх основних банківських справах.

Банківське Втручання – Приклад Швеції 1992-1996 рр.  Програма розпочалася з фази утримання: (1) імплементовані комлексні гарантії для захисту кредиторів, (2) створений Орган банківської підтримки (ОБП).  Реструктуризація банківського сектора включала класифікацію банків:  Банки Типу А: з коефіцієнт достатності капіталу (КДК) близько 8% -рекапіталізація з боку акціонерів з можливою гарантією капіталу від ОБП, якщо не був досягнутий КДК;  Банки Типу Б: КДК<8%, але очікувалось, що банк поверне прибутковість вливання капіталу з боку уряду;  Банки Типу В: неплатоспроможні банки без можливості відновлення життєздатності - ліквідація або продаж для відновлення якомога більшої вартості банку.  Результати: 27% нового капіталу була надано з боку приватних власників і 83% - з боку держави.  Було створено дві публічні Компанії з Управління Активами (КУА) для купівлі неякісних кредитів. Понад 90% капіталу, вкладеного урядом в КУА, було отримано назад.  Валова вартість фінансової допомоги банкам склала 3.6% від ВВП 1997 року.  Фактори успіху:  Оперативне та консолідоване реагування для стримування врегулювання кризи.  Висока якість програми подолання кризи: прозорість (очікувані втрати визнавалися на ранньому етапі), на кошти не було явно накладено ніяких обмежень для врегулювання кризи.  Політична та фінансова незалежність агентства/органа з подолання кризи.  Ринкова дисципліна була збережена (заходи з мінімізації диспропорції на місцях).

Банківське Втручання –Приклад Мексики 1994 р.  Вирішення питань проблемних банків було покладено на Банківський Фонд для Захисту заощаджень (Fobaproa), що фінансувався Центральним банком.  Реструктуризація банківського сектора включала:  Тимчасова програма капіталізації (Procapte) під управлінням Fobaproa. Згідно програми, банки здійснили випуск конвертованих облігації, які були викуплені Фондом. Банки були зобов'язані депонувати кошти, отримані в рамках програми, в Центральному банку. Борг перетворювався на капітал, якщо не повертався впродовж п'яти років, або якщо співвідношення між капіталом і активами знижувалося нижче 8%.  Fobaproa взяли під свій контроль кілька неплатоспроможних банків. Після цих заходів були проведені переговори з потенційними покупцями, і в більшості випадків банки були перепродані після рекапіталізації та очищення від проблемних кредитів.  Fobaproa придбали проблемні кредити (за сумнівних процедур) вище їх ринкової вартості за умови, що існуючі акціонери нададуть банкам новий капітал. Проблемні кредити були придбані разом із довгостроковими (десятирічними) векселями без права їх перепродажу. Ці цінні папери замінили проблемні кредити в балансі банків з боку активів.  У 1998 році нове Агентство по страхуванню внесків - Інститут захисту банківських заощаджень (ІЗБЗ) був створений для управління проблемними кредитами, які були поглинуті Fobaproa.  Були представлені деякі програми для роботи із заборгованістю позичальників банків.  Загальна вартість цих заходів порятунку склала 14.4% ВВП. Більше половини цієї суми склали операції банків, контроль за якими взяв на себе уряд.

Банківське Втручання – Приклад Кореї 1997 р. Реструктуризація банківського сектора включала: Банки з низьким коефіцієнтом достатності капіталу повинні були розробити реабілітаційний план, який включав вливання нового капіталу. Була утворена Фінансова Контрольна Комісія (ФКК) з метою реструктуризації банків (зміна керівництва, вливання капіталу, злиття або продаж банків, і т.д.). Була створена Комісія з Управління Оцінкою (КОУ) банків для виконання поглибленої оцінки проблемних банків. Після такої оцінки неплатоспроможні банки були ліквідовані, а їх хороші активи були продані. Платоспроможні банки були зобов'язані здійснювати план з реабілітації бізнесу. Банківські злиття заохочувалися та підтримувалися шляхом вливання капіталу. Була утворена Корейська Корпорація з Управління Активами (KAMCO) для роботи з проблемними кредитами: 50% проблемних активів були вирішені самими банками (через продаж застави, вимог повернення кредитів, тощо), у той час як інші 50% були придбані KAMCO. KAMCO придбали проблемні кредити за допомогою надання державних гарантій та випуску Фондом з Управління Проблемними Активами державних облігацій, які обертались на ринку. KAMCO почала продавати свій портфель викуплених раніше проблемних кредитів незабаром після поліпшення економічної ситуації. Вартість програми реструктуризації фінансового сектора оцінюється в 32% від середнього ВВП за 1998-2000 роки. Близько 40% від цієї суми було повернено до кінця 2003 року. Банки поглинули близько 30% безнадійних проблемних кредитів.